Бо триєдина Путь нам очі окрилила, Триокі крила наші – зойк пророчих снів, Ми вічність п‘єм неспішно – так звелів Прокляття дар. Скінченність невсесила…
А ми – приреченості слуги всепокірні, Не нам збагнути Шляху пут чарівних, Побожним вершникам таємного Буття.