Поглянь, мій Брате, в вічі – і тривозі, й гніву, Сподобся спокоєм ясним з семи небес - Так дивиться праматір всіх чудес На благостей своїх семипрощенне диво.
Сей лик… О, сни! Цей болеблизький привид Чи ж з темряви прапам’яти воскрес?.. Поглянь! Не слів – лиш віри вістря лез Карбує в дітях «Слався…» неквапливо.
Несеш набубнявілих таїнств грона Поглянь! Нещадний Шлях пророчить, невгамовний – Не знати смертним в Вічність вороття!..
…Тепер Ти знаєш. Семикнижжя втечі. Поглянь! Принишкли звірі. Ждуть Предтечі. Бо зустріч із Собою, Брате – шлях у Всебуття.. Taras Kouzmov.
ответить