Неформат
добро пожаловать
[регистрация]
[войти]
Неформат > п'єса
2007-12-07 19:03
п'єса / Юрий Лузановский (luzanovsky)

"Шабаш на Юровій горі"
 

(або суд над поетом Сохою)
 

 

Дійові особи:
 

 

1. Відьма Софронія – жінка похилого віку з тяжкою долею, яка змусила її стати відьмою; 

 

2. Відьма Валентина – жінка Бальзаківського віку. Стала відьмою з власної натури; 

 

3. Чорт Романте – молодий чоловік років 28-ми. Характер важкий. Не жонатий; 

 

4. Чорт Хайм – старий єврей; 

 

5. Сатана – гість з Гієни; 

 

6. Знахар Ігор – чоловік міцної статури. Допомагає людям при злодіяннях відьом; 

 

7. Соха – поет; 

 

8. А також велика кількість грішників, відьом та інших прихильників Сатани, що прийшли на гору. Натовп. 

 

Дія перша.
 

 

Юрова гора. Ніч. Без десяти хвилин дванадцятої. З’являється відьма Софронія у білій кофтині, чорній спідниці, чорних капцях. З мітлою. Ще нікого немає. Починає голосно говорити сама із собою з сердечним надривом. 

 

Відьма Софронія: 

 

Я краще вмру, а ніж скорюся, 

тому, хто праведно живе. 

Не вірю в Бога! Не боюся 

його Евангліє святе! 

Лоскоче чорнотою втіха, 

коли страждання бачу інших. 

Солодшого немає гріха… 

Нема гієни! Мук тих вічних. 

І на ікони не молюся, 

тяжкої долі відьма стара. 

Не вірю в Бога! Не боюся! 

На свою душу гріх узяла! 

 

Звідкись прилітає відьма Валентина. Гола. Починається діалог. 

 

Відьма Валентина: 

 

Яка чудова ніч!!! 

Нас двоє? 

Привіт моя подруга люба! 

Сьогодні біля цього дуба, 

Романте суд вершити буде, 

над тим 

поетом, 

над Сохою. 

Він обіцяв мені багатства, 

і одружитися зі мною. 

Я б так хотіла піти в панство, 

і бути вірною жоною… 

 

перебиває відьма Софронія (насміхаючись): 

 

Ну звісно… 

скільки лиха злого, 

йому ти встигла наробити. 

Сім’я, кар’єра… 

ще й до того 

почав він безпробудно пити. 

 

Відьма Валентина: 

 

О вірно, вірно… 

кажеш мудро. 

Так. 

Я сім’ю його розбила! 

Життя його змінила круто, 

пограла з ним і відпустила. 

Згадай Франка «VIVERE MEMENTO!», 

тож пам’ятай, що ти живеш. 

 

Відьма Софронія: 

 

Стій! Що ти кажеш? Себто? 

Сьогодні він тут буде теж? 

 

Відьма Валентина: 

 

Авжеж! Кажу авжеж! 

 

Із-під землі з’являється чорт Романте. З ним поет Соха. Підходять до відьом. 

 

Чорт Романте (різким басом): 

 

Ну що мої служниці? 

Все готово? 

Де вогнище і ланцюги? 

А лист від Сатани? 

Обов’язково!!! 

 

Починаються сходитись грішники, відьми а також інші прихильники Сатани, створюючи при цьому чималий натовп. 

 

Відьма Валентина: 

 

О, Сір! Ми все підготували! 

Вже вогнище розводять грішники. 

Ми все зробили, як Ви наказали. 

За що ж його судитимуть? 

 

Чорт Романте (з посмішкою): 

Хм… 

За віршики! 

 

Він написав поему кляту 

про Хайма! 

Чули грішники?! 

 

Соха (ледве чутно): 

 

Якщо він чорт, то хай жиє 

тією жизнію лукавою. 

А все, що написав – моє! 

Правоє! 

Правоє! 

Правоє! 

 

Чорт Романте: 

 

Но, но! 

Чого голосиш юродивий? 

Ми знаємо твої гріхи! 

В життя прийшов не на віки, 

поглянь на себе… 

Ти весь сивий! 

Навіщо так себе картати? 

І душу знов таки ламати… 

Ти вимоли собі прощення, 

і поцілуй перстень руки, 

у нашого владики 

Сатани, 

а ще проси собі учення. 

Ось Він прийшов… 

Не стій! Іди! 

 

Дія друга (суд).
 

 

На горі з’являється Сатана. Грішники несуть трон, на я кому зображено «страшний суд». Він червоного кольору. Сатана одягнений у мантію з накидкою так, що обличчя його не видно, але очевидно, що воно має людську подобу. Суд розпочинається. 

 

Сатана (голосно): 

 

Романте! 

О, мій слуга! 

Ти вірний син Гієни – Трої! 

Предстань перед судом 

з Сохою, 

і зачитай його вірша! 

Його не вмерла ще душа, 

а ми вже судимо з тобою! 

 

Чорт Романте (поважно): 

 

Учитель мій! 

Я вірний син прокляття! 

І бачив я багато «піснярів»! 

Але такого…. 

Слухайте же браття 

його віршів! 

 

Розпочинає читати написану Сохою поему про чорта єврея Хайма. 

 

Чорт Романте (виразно): 

 

Тож я читаю: 

У славнім граді, зветься Сміла 

жиє єврей – старий чурбан. 

Душа маленька в нього, сіра, 

але ж він не останній пан. 

Триклятих грошей 

має він багато, 

отак і душі йому продають. 

Людей зневірених тут 

ціле стадо, 

до нього всі просити йдуть. 

А що там кажуть забобони 

у чорта грошей позичати? 

Такі вони людські закони… 

 

Чорт Романте (від себе): 

 

Свої потрібно гроші мати! 

 

Сатана (голосно): 

 

Не зупиняйся, Романтеє! 

Вже до кінця читай оце. 

Хоч ядовите те слівце, 

ти ж і судитимеш за це, 

бо злодіяння то тяжкеє. 

Не має більшого за слово, 

йогова сила величезна. 

І наша потойбічна мова 

не так словесна. 

Кажу чесно! 

 

Чорт Романте: 

 

Інтересно, 

а сам він гроші 

позичав у нього? 

Відповідай же Ірод 

правди й ліри. 

Ти гроші позичав? 

 

На що Соха йому сказав: 

 

Соха: 

 

Презлі, презренні дьяволята, 

що ви вчинили тут за суд? 

Я не боюся ваших пут, 

бо в Бога вірую я свято. 

Його найвищий суд! 

 

Чорт Романте б’є кулаком по обличчю поета, той падає. 

Натовп завмер. Сатана говорить. 

 

Сатана (голосно): 

 

Зірви, Романте, хрест із шиї, 

цього мерзенного святця! 

Забув про тебе Бог! Однині 

ти грішник! 

Як і всі в мерцях! 

 

Романте виконує наказ господаря, зриває хреста срібного із шиї поета і жбурляє його на землю. 

 

Чорт Романте: 

 

Ми тут зібралися, щоб наказати, 

щоби провчити молодця. 

Господарю, тут має щось сказати 

відьма оця. 

 

Романте вказує на відьму Валентину, котра підійшла до чорта і шепнула йому щось на вухо. 

 

Сатана (голосно): 

 

А, це ти королево ночі? 

Запалюєш в серцях вогонь. 

У тебе злі і темні очі, 

і за душою зле либонь. 

Так говори ж чого хотіла, 

вже час для свята підійшов. 

 

Відьма Валентина: 

 

Я запитати в нього хтіла 

чи він в житті себе знайшов? 

Хай нам розкаже, що то за робота… 

писати віршики пусте. 

І ще дізнатися б охота 

чи серце Він знайшов своє? 

 

Сатана (голосно): 

 

Ти чуєш, мирянин? Небого! 

Пред королевою 

стань на коліна. 

І розкажи… 

 

Соха: 

 

Про кого? 

Є в мене муза рідна. 

І це робота, праця, труд… 

О, Ви, гієни злої діти. 

Цей суд справжнісінький абсурд, 

ну правду ж ніде діти. 

 

Сатана до Романте: 

 

Закуй його у кайдани міцні, 

щоб не писав більше нічого. 

Ось на! Тримай оці! 

Я вкрав їх в Бога! 

 

Відьма Валентина: 

 

І дурень ти, Соха-поет. 

Я жінкою твоєю бути хтіла. 

З нас вийшов би такий дует, 

але душа не чорна в тебе. 

Біла!!! 

 

Соха: 

 

Багато лиха у житті я знав, 

і я любив тебе, повір. 

І те, що я колись казав, 

забрати зараз я б хотів. 

На твою вдачу ще знайдуться 

мужі і куражі веселі. 

Все! Відпустіть мене! 

Де двері? 

 

Сатана до Романте: 

 

З гори його спустіть скореє… 

суд виніс приговор: 

«за злого умислу вірші, 

за поневолення душі, 

за слово Боже охрестить 

прокляттям 

і на розп’яття понести…» 

Така мя воля! Нумо браття! 

 

Романте (думає про себе): 

 

Не дочитав поему кляту, 

вже приговор готовий є. 

Господар так спішить на свято, 

що забуває геть усе… 

 

Натовп підходить до Сохи, його хапають за руки й за ноги, несуть до схилу. З’являється чорт Хайм. 

 

Чорт Хайм (звертаючись до Сатани): 

 

Я запізнився, мій вельможе! 

Пробач мені! Зухвальство може? 

Я пам’ятаю імена 

врагів своїх. 

Соха там тоже. 

Так дай вчинити суд над ним 

о мій господарю! 

Вельможе!!! 

 

Сатана (голосно): 

 

Постій, о Хайме дорогий! 

Його несуть до схилу кручі. 

Я приговор вже виніс свій… 

 

Натовп повертається. Чорт Романте, відьма Валентина і Софронія підходять до Сатани і чорта Хайма і в три голоси говорять. 

 

Чорт Романте, відьма Валентина і Софронія: 

 

Все виконали, як ти наказав нам, 

котився Він з гори Юрової! 

До святкування ми готовії, 

вже накривають столи там! 

 

Сатана (голосно): 

 

Ну добре, добре! Молодці! 

Я вас нагороджу за це. 

Несіть до столу лави 

і стільці, 

розпочинаємо уже! 

 

Всі гості розсаджуються за столом. В голові стола сидить Сатана. П’ють, гуляють. 

 

Дія третя (воскресіння).
 

 

Поет Соха приходить до тями рано вранці у якійсь кімнаті лежачи на полу. Вона світла, кругом ікони. Над ним схилився знахар Ігор. Викачує. 

 

Знахар Ігор: 

 

Ну, підіймайся вже поете, 

та тілько не впади дивись. 

З гори котився, кажеш, вниз? 

Я вигнав з тебе зле те! 

 

Соха підіймається. Озирається навкруги помічає на столі книгу «Слово Боже», запалені свічки . Сідає на стілець. Знахар також підіймається з колін сідає поруч. Говорять. 

 

Знахар Ігор: 

 

Давно це в тебе се случилось. 

То дівка мабуть є така. 

Не згадуй, що тобі наснилось, 

позаду вже біда твоя! 

 

Соха: 

 

Ти, чоловіче, хто? І де я? 

А сатана, а чорт Романте? 

А відьми де? 

 

Знахар Ігор: 

 

Тобі було погано, 

злеє. 

Не згадуй слів таких 

в моїй оселі. 

І привезли тебе до мене чужі люди, 

вже третій день труджуся над тобою! 

Сходи до церкви, 

сповідайся, 

причастись 

і добре буде. 

Та зачини всі двері за собою. 

 

Соха: 

 

Так се був тілько сон жахливий? 

О, боже! І таке буває! 

 

Знахар Ігор: 

 

Ступай Соха і будь щасливий! 

Хай душу вже ніщо не крає! 

 

Соха: 

 

А як зовуть тебе спаситель? 

Скажи, кому я маю дяку дати? 

Чудова в тебе ся обитель, 

що там казати… 

 

Знахар Ігор: 

 

Я Ігорем названий так! 

Я знахар! Маю силу. Маю. 

Людей багато я спасаю… 

 

Соха: 

 

Щебпак! 

Мене ти врятував, 

але лишився страх. 

 

Знахар Ігор: 

 

То не біда, то все збіжить, 

я сам колись крізь це пройшов. 

До Бога я один прийшов, 

І Він сказав, що треба жить! 

 

Вони підіймаються, виходять із хати на подвір’я. В дворі чисто до блиску. Сонце вже високо. Прощаються. 

 

Знахар Ігор: 

 

Ну що ж, бувай мій любий друже, 

Живи, не забувай, прощай! 

 

Соха: 

 

Спасибі знахар, 

зачекай! 

Ти мудрий… 

посовітуй муже. 

Яким би далі йти життям? 

Писати що? Про що? Як треба? 

Я знаю думка є у тебе, 

Чи дати жизнь 

своїм словам? 

 

Знахар Ігор: 

 

Судити звісно я не буду, 

але скажу простую річ. 

Тобі талан Бог дав 

ось в чому річ. 

Так розкажи про все це люду! 

 

КІНЕЦЬ
 

 

 

 

пьеса была написана на основе реальных событий. 

персонажи живут среди нас. 

любое совпадение вполне возможно. 


информация о работе
просмотры: [5579]
комментарии: [2]
закладки: [0]



Комментарии (выбрать просмотр комментариев
списком, новые сверху)

kuniaev

 2007-12-11 18:12
Юра, будь другом, переведи... Ну невозможно читать ведь. Ну хотя бы подстрочник.

luzanovsky

 2007-12-11 20:38
могу сказать вообщем.
это о...
мда...
лучше уж попробую написать русский вариант.
скоро )).


 

  Электронный арт-журнал ARIFIS
Copyright © Arifis, 2005-2017
при перепечатке любых материалов, представленных на сайте, ссылка на arifis.ru обязательна
webmaster Eldemir ( 0.060) Rambler's Top100